Узагальнення досвіду

        …Навчити дітей мислити і почувати   –   це перший крок до творчості

В. Сухомлинський   

       Сучасне життя розвивається бурхливими темпами, тому відбулися вагомі зміни у системі освіти. Учитель, навіть найталановитіший, уже не може бути єдиним джерелом інформації. Традиційне навчання з його авторитаризмом, орієнтацією на середнього учня, перевагою репродуктивної діяльності над пошуковою не відповідає вимогам часу. Тому настала необхідність переходу від «передачі знань» до «навчання вчитися», «навчати жити». Сучасному учневі не так треба подати тему, як навчити осмислювати її, а він вже потім шукатиме інформацію, яка допоможе реалізувати проблему. Отож повернути учням інтерес до шкільних предметів, зробити навчання цікавим, посилити бажання учитися спонукало мене до пошуків. На мою думку, сприяти вирішенню поставлених перед освітою завдань мають інтерактивні технології навчання. Саме цим обумовлюється актуальність представленого досвіду. У наш час, коли українська мова є державною мовою, навчання рідної (української) має бути спрямоване на формування особистості—людини, яка є носієм мови, володіє лінгвістичними знаннями та високим рівнем комунікативних умінь і навичок, дбає про красу і розвиток власного мовлення. Виховання такої особистості здійснюється на уроці, що є основною формою організації навчально-виховного процесу в усіх типах шкіл.

        Опановуючи шкільний курс української мови, діти оволодівають різними способами навчальної діяльності, розвивають своє мовлення і мислення інтелектуальні здібності, збагачуються духовно. Досягти цього можна завдяки удосконаленню уроку—єдності форми та змісту, реалізація мети і завдань. Кожен урок несе певний обсяг інформації, однак від учителя залежить, скільки її зможуть сприйняти учні, якими навчальними методами і прийомами при цьому треба скористатись. Саме тому я для роботи з учнями обрала методичну проблему "Впровадження інтерактивних методів на уроках української мови та літератури"

       Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії і практиці американської школи. Дослідження показали, що таке навчання дозволяє збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю.        Результати цих досліджень були відображені у схемі, що отримала назву «Піраміда навчання»:

Лекція – 5% засвоєння

Читання – 10% засвоєння

Відео-, аудіоматеріали – 20% засвоєння

Демонстрація – 30% засвоєння

Дискусійні групи – 50% засвоєння

Практика через дію – 75% засвоєння

       Навчання інших застосування отриманих знань відразу ж – 90% засвоєння.

       Ці дані цілком підтверджуються дослідженням сучасних російських психологів. За їхніми оцінками, школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%, розглядаючи – 30%, слухаючи і розглядаючи – 50%, обговорюючи – 70%, особистий досвід – 80%, спільна діяльність з обговоренням – 90%, навчання інших – 95%.

       При інтерактивних технологіях навчання акцент зміщується із процесу передачі знань на їх здобуття, тому відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що  знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і умінь, виробленню цінностей, створенню справжньої атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

       Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими, критично мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивні технології на уроках української мови є важливим складником особистісно орієнтованого розвивального навчання. Найхарактернішою ознакою такого способу пізнання (інтерактивних технологій) є те, що активним співтворцем навчального процесу стають самі учні. Вони є суб’єктом пізнання. Кожен школяр долучається до групової діяльності. Учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчального процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об’єкт, суб’єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об’єкта навчання, як володіють оцінними судженнями, як збагатився їхній особистий досвід творчої діяльності.

       Усвідомивши суть інтерактивного навчання, намагаюся у своїй діяльності, як учитель української мови і літератури, впроваджувати ці форми і методи роботи.

Працюючи над певною темою, використовую такі інтерактивні технології   на уроках української мови: «Мікрофон», «Мозковий штурм», робота в парах, робота в малих групах, «Навчаючи – вчусь», «Метод ПРЕС», «Займи позицію», «Незакінчене речення».

Наприклад, інтерактивна технологія «Мікрофон» використовується найчастіше на етапі мотивації навчальної діяльності, коли намагаюся зосередити увагу школярів на осмисленому сприйнятті матеріалу, використовую різні прийоми випереджального навчання.

    Учні мають висловити власну думку про те, чого вони очікують від уроку (що дізнатися, чого навчитися, що пригадати), виходячи з теми.

У такий же спосіб проводиться  й підсумковий етап уроку.

 - На уроці я дізнавсь про…

- На уроці цікавим було…

- Отримані на уроці знання я застосую…

 -Як епіграф  розкриває зміст уроку ?

- Найважливіше, що я засвоїв,— це...

 - Найцікавішим для мене було…

 - Найскладнішим на уроці виявилося…

 - Ще варто  попрацювати над…

      На уроках української літератури використовую інтерактивні технології:

 «Діалог», «Синтез думок», «Спільний проект» ( із застосуванням комп’ютерних технологій), «Коло ідей», «Дебати», «Асоціативний кущ», «Сенкан», «Гронування». Ефективним буде той урок, на якому присутні глибокі теоретичні знання , ретельна підготовка, творчий підхід учителя.

       Під час вивчення нової теми, на оцінно-смисловому міні-модулі, коли починається первинне осмислення теоретичного матеріалу та виконуються вступні та середні за складністю вправи, застосовую роботу в парах. Ця технологія є найефективнішою на початкових етапах вивчення теми. Технологія роботи в парах дає можливість подумати, обмінятися ідеями із партнером, а потім озвучити свої думки перед класом. Такий вид співпраці учить дітей вести дискусію і унеможливлює ухилення від виконання завдання. Робота в парах розвиває вміння учнів пристосовуватися до роботи в групах.

Робота в парах

          Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.(додаток)

Ротаційні (змінювані) трійки

Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговорюванню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Так, вивчаючи тему « Складні речення » ( 9 клас), даю завдання:

- ознайомитися з матеріалом теми;

- записати речення, скласти схему, визначити тип речення;

- перетворіть подане скласти речення на речення ( кожний свого типу)

У процесі вивчення літератури на уроках поєдную традиційні форми та інтерактивні методи роботи. Такий підхід забезпечує глибоке засвоєння навчальної теми, понять, оволодіння узагальненими прийомами мислительської діяльності, розвиток творчих особистісних потенцій.

Ефективним видом контролю знань та умінь учнів є літературні диктанти.

Вони дають змогу швидко і різнобічно перевірити знання учнів з теми, що вивчається. Літературні диктанти я проводжу як на початку уроку, так і в кінці.

З літературних диктантів найчастіше використовую :

- асоціативні диктанти, вони дають змогу перевірити, як учень орієнтується в біографії та творчості письменника

- бліц-диктанти передбачають блискавичну відповідь. Складаються вони за змістом прочитаних творів;

- літературні диктанти з помилками.

Важливим видом роботи, на мій погляд, є вироблення в учнів вміння самостійно здобувати знання. Мова йде про самооцінку і самоконтроль учнями знань. Важливо навчити їх самостійно працювати з підручником. Починаю з найпростішого - даю завдання скласти до статті простий план, і лише пізніше -складний. Працюючи далі з будь-якою іншою літературою, учні виділяють найголовніше, фіксують власні думки, щодо прочитаного. Це не тільки спонукає до самостійності, а й дає можливість здійснити певний самоконтроль.

Після певних спостережень помітила, що учням подобається оцінювати письмові роботи свої або товаришів, тому стала використовувати такі види роботи:

Диктант «Перевір себе». Діти пишуть невеликий диктант. Читаю текст удруге, називаю всі орфограми і пунктограми. Учні виправляють допущені помилки і виставляють собі оцінку.

Взаємоперевірка зошитів. Це привчає до самоконтролю домашньої роботи.

Самоаналіз. У класних зошитах учні виписують слова, у яких були допущені помилки, підкреслюють орфограми. Учням старших класів ускладнюю завдання: на кожну орфограму чи пунктограму дібрати приклади. ( учні вчаться працювати з орфографічним словником).

Учні старших класів вже мають певну систему світоглядних уявлень, тому я дотримуюсь в своїй практиці правила - не нав'язувати категорично свою думку, а прагну забезпечити альтернативність позиції читача відносно морально-етичних проблем, що порушуються на уроці і в художньому творі. Реалізується це завдяки методам, що забезпечують стимулювання діалогу та полілогу. Так на уроці-диспуті, де переважав аналіз етичних проблем твору О. Кобилянської  «Земля» , учні дискутували, розв'язуючи проблему добра і зла, злочину і спокути , людини і землі, народу і влади, моральної цінності людини, жорстокості і милосердя.

Реалізовуючи проблему розвитку творчої особистості, намагаюся формувати кожного учні, як творчу особистість у творчій навчальній діяльності на основі відповідних здібностей. Для здійснення цієї педагогічної концепції впроваджую сучасні способи організації навчальної діяльності ( проблемне навчання, евристичну бесіду, метод ігор, різні види завдань, метод проектів).

Найчастіше ця технологія навчання використовується на уроках літератури в 10 класі при обговоренні проблемних питань. Учні класу на основі прочитаного твору можуть свідомо довести чи спростувати твердження, зробити певні висновки. На  уроках літератури використовуються такі інтерактивні вправи: «діалог», «синтез думок», «спільний проект» ( із застосуванням комп’ютерних технологій), «коло ідей», «дебати», «асоціативний кущ», «сенкан», «кубування»:

        1. «Діалог». Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення в кінцевому тексті, переліку ознак. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

         2. «Синтез думок». Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються.

         3. «Спільний проект». Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.

        4. «Коло ідей». (Раунд робіт, кругова система). Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

         5. «Дебати». Це один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції.